Я пам'ятаю дивну мить:
Переді мною з'явилася ти,
Як швидкоплинне бачення,
Як геній чистої краси.

У томліннях смутку безнадійної
В тривогах галасливої метушні,
Звучав мені довго голос ніжний
І снилися милі риси.

Йшли роки. Бурь поривши бунтівний
Розсіяв колишні мрії,
І я забув твій голос ніжний,
Твій небесні риси.

У глушині, в мороці ув'язнення
Тягнулися тихо дні мої
Без божества, без натхнення,
Без сліз, без життя, без кохання.

Душі настало пробудження:
І ось знову з'явилася ти,
Як швидкоплинне бачення,
Як геній чистої краси.

І серце б'ється в захваті,
І для нього воскресли знов
І божество, і натхнення,
І життя, і сльози, і кохання.