Отправлено 0x20_4600 14 августа 2005 г. 13:37 В ответ на: Шютка юмора отправлено БУБУ 13 августа 2005 г. 21:02

Привіт, хлопці
Чао вам з Європи. Розкажу вам про свої пригоди в Європі. Я своїм хлопцям коли розказую, що ми там ковбасили, вони кожного разу регочуть що жеребці, наче вперше чують. Мені вже пропонували книжку про це написати, але хто ж її видасть, у мене таких грошей немає. Та й писати я ще не надумався, матеріалу не вистачає, треба хоча б пару разів ще з’їздити.
Отож поїхав я раз на Сицилію до свого родича, що він там на полях робив у одного хера – коли помідори там поливав чи то вівці пас, коли буває апельсини вантажив, коли маслини збирати наймався, так і крутився, де більше заплотять. Італійці дуже жадібні, платити не люблять, от і доводиться довбати як глухонімий, інакше якщо горба собі не заробляєш що той нігер, то зазвичай на гроші обдурюють, а куди ти підеш правди шукати, якщо всі вони на нас як начебто на батраків дивляться і жодних прав не визнають. Ну, це таке, а головне, що я там познайомився з бригадою тернопільських. Вони хоча й сусіди нам хмельничанам, але балякають зовсім не по-нашому, прикольно так, на щирій українській мові, не те що наші батьки безпутні. Вони мені перш за все пояснили що в мене несправжня мова, а суржик, що його нам нав’язали, щоб перетворити на рабів. А ще багато про москалів розказали. Я сам такого не знав раніше, щира подяка хлопцям, ми лише жидів трохи ненавиділи, а мені тернопільські розказали, що треба ще й татарву, ляхів, румунів та мадярів ганяти, а особливо москалів, вони нашу мову зруйнували і культуру всю нашу вкрали, у них зовсім культури не було, то вони нашою скористувалися, зараз кажуть що це їхня культура, а нас на бидло переробили. А тернопільці під поляками жили, хоча вони теж падли, а всеж Європа, завдяки тому в них справжня мова Шевченка збереглася. Дивиться, що робиться: майже всі наші артисти й співаки в Москві приробляють, бо при Кучмі їм у нас продиху не давали, рідною мовою співати не дозволяли, а в Москві їх спеціяльно прикормлюють, щоб Україні гірше без культури жилося. Нічого, зараз вони всі повернуться, а ми їм дулю в морду, щоб знали як на ворогів працювати, хай собі вертаються на московські смітники, нема чого їм тут робити, перевертні, треба вдома культуру відбудовувати, а не жидів московських розважати.
Раніше я думав, що це в нас щось не так, але зараз я знаю, що це москалі й жиди винні, бо вони нас пограбували й забрали усі гроші, а без гроші розвиватися неможливо, це всім відомо. А зараз намагаються залякати нас своєю зброєю зразка 19-го сторіччя, що вони держать на кримських, тобто споконвіку вкраїнських землях.
Тепер до справи. Там багато хто приробляє, бо самі італійці дуже ледачі, тай нащо їм самим робити коли гроші є й робітники. У нас гроші ні в кого нема, от і робити неможливо, такі умови нам зробили, що ми вимушені на чужій землі працювати, але невдовзі я вважаю повернеться празник і до наших країв, нам лише треба ввійти до Європи, а там всілякі інвестиції та субсидії дають, розцвіте й наша земля.
Ми такі в Європі не самі. Там ще всяких мароканців що гімна, вони й самі таке гімно, що вам сказати, падли. Зберуться кодлом, пісні свої дурнуваті врублять аж вуха тремтять, амаляй-бакаляй, та ще й голосно так, отож слухайте всі. А ще й накуряться свого каляну чи шо в них там і скочуть шо ті козли, регочуть, коротше – дибіли. Вони такі сцикливі, що тільки кучками ходять, недайбог зачепиш кого – ото диви вже ціле кодло біжить, на розборку, тоді вже втікати треба, бо й насправді їх там дуже багато,
Одного разу ми маслини трясли, так під вечір так заєбалися, що вам сказати, отже наступного ранку хтось ідею подарував, щоб у чорних трошки притирити, ну ми всі бирки їхні на свої поміняли, все гаразд було, а потім, коли розраховувалися (нам щоп’ятниці зарплату дають) так чорні щось уторопали, козлини, пішли гур-гур-гур із хазяїном, він їм незна що сказав, отож вони ввечері зібралися та пішли нас бити. А нас лише дев’ятеро хлопців та ще дві баби з Рівненщини, а їх ціла банда, з цепами та з кіллями, мі й перелякалися, повтікали. А вночі зібралися, напилися, спіймали одного італійця та побили його наче собаку, що він усі зуби сука на дорогу повипльовував. Щоб знали падли з ким вони зв’язалися. А потім хтось із наших хлопців сказав що це був син бригадира мароканського, отож ми всі трошки злякалися та пішли на склад біля консервної фабрики (там соки давлять, маслини закатують у банки), щоб ненадовго сховатися, але застряли на цілий тиждень, бо зранку якась курва помітила що замок зламаний, і заперли нас капітально, бо там темно, під стелажами не вбачиш нічого. Отак сиділи ми там кілька днів, нажерлися тих маслин, що обблювалися, вже не можемо на них більше дивиться, а ще там різна консервація була, соки в склянках, апельсиновий, ще якіся, ми не розібрали, що вони їх наче не продали, чи так просто для себе берегли, не знаю. Ми коли обжерлися, скляні банки поперебили, а бляшані подавили, а ще й пообсірали всі кутки, а потім цвяхом на воротах надряпали «Привет с Москвы», щоб усі знали, які москалі падлюки. Усі так сміялися. Ледь вилізли з того складу, довелося дах розколупати, в них там слабенькі дахи, а всеж руки в кров пообдирали, поки вилізали, а хтось знову помітив і поліцію викликав. Понаїхали, носи собі позатикали, бо там смерділо вже занадто, не знаю як ми там витримали так довго, сміх кому сказати, поспіль заміновано, а ще й темно, всі в гімно повляпалися. Отже пов’язали нас усіх, повели в лікарню, щоб ми там помилися, а потім до поліції, зняли з нас відбитки, тай заперли знову на два дні, бо вихідні були. А потім з’ясувалося що той козел що ми його легенько так подряпали, зовсім не мароканець був, а так, гімно якесь із місцевих, якби ми знали, то ми б його ще й виєбали. Отже він звернувся до поліції, хтось у нього копійки поцупив, мобілку, ми ж тоді ще дзвонили три дні, у кого вдома телефон є, а в кого нема, так абикуди для сміху собі дзвонили. Уявить, там дзвінок отримують, щось муркотять, а ми їх матюками, та ще й складно так – я ще мови не вивчив, але матюків набрався, це в нас недовго, ми хлопці тямущі. Дзвонимо скажімо на будь-який номер по Італії, гур-гур-гур, а потім: Мадонна порка, мадонна путтана, діо маялє (це вони так свого бога паплюжать), а ще я знаю «ке каццо вуой» – «якого хуя треба?». Прикиньте, дзвониш кудись і питаєш, якого їм треба. Усі реготали, смішно так виходило. А той що ми мобілку в нього відібрали, воно тупе таке, не здогадалося хоча б рахунок заблокувати, так ми й дзвонили, поки батарейка на здохла.
А нас за прогули з роботи поперли, а ще в паспортах свинячі морди поставили, заборонивши в’їзд на п’ять років. А мені до одного місця, хай вони собі пишуть у комп’ютерах що їм заманеться, я собі паспорта поміняю та прізвище на якесь кацапське, Фрадков наприклад, скажу що я родич їхнього міністра, втік від тоталітаризму. Посміємося разом.
Мене коли допитували в поліції хто весь склад обісрав, то я їм поставив вимогу, що не буду по-італійському розмовляти, а знайдіть мені кацапського товмача, бо я права людини знаю й лише російською відповідатиму. Так і бесідували. Я йому матюками кажу що він гнида й покидьок, а він не розуміє, либиться що той дибіл і щось мені каже по-своєму, я не знаю, що він булькає, наче питає, чи не хочу я поскаржитися на хазяїна складу що він мене тиждень у своєму сараї без хавчика втримував. А може питав, чи подобається мені в цьому селі. А нащо мені твоє сране село, я в Європу приїхав, а не в колгосп, бо в нас колись радгосп не гірше був за ваш, отже я до міста хочу, де чисто й спиздити можна дещо, в Німеччину або ще кажуть у Голандії непогано, бо там цивілізація, а тут майже як у нас під Камінцем. Аж гидко.
Притягли якусь напівжидяку, він тут уже років десять живе з дружиною, зкурвився зовсім сука, наче той італієць став, таке ж чумо, і перекладає щось не те, я ж його не розумію зовсім. Мене поліціянт спитав, звідки я родом, я йому збрехав, що з Маскви, хай знають кацапів. Спитав про мету приїзду – я сказав, що в нас у Москві прав людини немає, ніякої демократії, а ще й голодомор, їсти нема чого, а маслин я взагалі не бачив, отож дірвався там у погребі, з’їв забагато тай обісрався з голодухи. Він зареготав що той дибіл, а я про себе думаю, що ви самі всі гімноїди, хутори ще гірше наших, чорні всі, живете в параші, а ще Європою зветеся, одні чорні. Але там всеж краще за наші села, бо все по кредитках купити можна, в мене її не було бо гроші я так і не заробив, а хлопці кажуть, що багато можна набрати в кредит перед від’їздом, а там хай собі в чорні списки вносять, можна в іншу країну поїхати, дурнем прикинуться, начебто вперше про це чую, тут якась помилка, вони вірять, бо важко перевіряти, особливо коли це робиться через маленький банк. Їм краще дати тобі нову картку, щоб тебе здихатися.
А ще один стецько з нами був, так той взагалі такий прикольний, на спір украв у поліцейського ручку красиву, той трохи збентежився, але обшукувати побоявся, бо вони там усі такі телепні, що вам сказати, у них права людини на першому місці, обшукувати без прокурора не можна й бити не можна, то вони лише тому хлопцю по вуху дали, а сильно бити злякалися. Це довго поясняти, скажу коротше: демократія та цивілізованість, ось чого нам так бракує. Я так думаю, що ми їх всеж примусимо прийняти до себе в Європу, бо ми теж європейська нація, в нас багато чим є пишатися, до того ж треба якось кацапів притиснути, щоб знали своє місце, перекрити їм кисень, щоб вони замість нашого хліба свою нафту з газом жерли, а європейцям уже відомо, що ми від кацапів своєю найкращою в світі і притаманною нам культурою відрізняємося, і що вони нікого так не побоюються як нас українців, тому й повзають рачки, щоб ми до Європи не рухалися, бо тоді нас уже не спиниш, ми ж приєднаємося до родини цивілізованих народів і всім тоді пики наб’ємо. Нагадаємо пшекам та жидам, а в першу чергу москалям, як вони всі нас сторіччями уярмлювали та свободи позбавляли усілякі народи, хто навколо жив, світло всім тьмарили, останню їжу відбирали та везли до Сибіру, щоб там розстріляти або закатувати, вони ж мільйони народів порозстрілювали, литовців, естонців, білорусів та чеченців, не даючи їм побудувати вільні держави на своїх теренах. Німців убивали наче звірі впродовж усієї війни, що досі кісток знайти не можуть, замість того щоб їхню культуру сприйняти й бути як усі порядні люди під європейською гегемонією, тобто підкоритися культурному завоюванню, тоді і нас усі більше поважали, бо під німцями ми перейняли б собі усю європейську культурну спадщину. І не треба брехати що німці когось там катували, у них місія така була, а ми їх з хлібом і сіллю не дарма зустрічали, бо ти хто воював у лавах радянської армії, то перевертні, хай їм Росія пенсії виплачує і всіх їх до себе забирає, але ж вони не хочуть голодною смертю подихати, от і сидять в Україні, витягують з неї останні соки. Ті хто за Україну воював, це УПА, УНА, УНСО, вони відстоювали нашу свободу, а не кричали «За Сталіна», от вони й є справжнісінькі вояки, герої, їх треба шанувати й ховати на найкращих цвинтарях у Києві, поперш викинувши звідки жидовську наволоч. А хто кричить що німці жидви забагато в пічках спалили, той бреше – подивиться довкола, скільки жидів, скільки циганів позалишилося, хто ж їх палив, а палити треба було як воїни УПА, вони по-справжньому порядок робили, і якщо інколи когось палили, то від них і кісток на залишалося.
Отож якщо попали в халепу, то й кажіть що ви сирітки з Сибіру що торік на Сицилії склад з олією обосрали. Там уже кацапів знають, я постарався. Вони як почують про москалів, одразу ж за кілля хапаються.
Слава Україні!
Мені хлопці казали, що треба всім розказати, щоб з італійців посміялися. Допоможіть видати книжку, бо в мене ще багато таких цікавих історій у голові пропадає. Наприклад, як ми ходили в сусіднє село румунів бити, а вони виявилися албанцями, біженцями, то ми ледве тоді втекли. А до іншого села ми бігали індиків красти, там така ж величезна ферма що і в нас де всяких шарамиг беруть, кожного дня хтось новий з’являється, а про те не знали, що вони тим часом до нас бігали й теж індиків крали. Такий взаємозалік вийшов. Ото сидімо ми м’яса нажерлися а пір’я довкола ще не вбрали, а хтось з маєстрів тих просік і хазяїнам бавкнув, довелося карбід на складі шукати і всіх індиків поотруювати, щоб довести що ми вже дохлого птаха їли. А ще ми маєстру нашому, це керуючий, насипали борошна в бензобак, не знаю що там далі з ним було, мабуть як завжди матюкався як чорт, нас тоді вже з Італії поперли.
Хто підкаже, куди стосовно друкування звернутися?